ГІМН КИРИЛУ І МЕТОДІЮ
“Вперед, відроджений народе,
в сяйній будущині живи.
Науки мудрістю святою
прадавню славу обнови!
Дерзай освітою і словом
в світах про себе заявить!
Сіяй знанням серед народів,
і бог тебе благословить!
Вперед! Наука - ясне сонце,
що променить у серці в нас.
Вперед! Народність не загине,
поки вогонь знання не знас!
Ти був незнаний і безправний,
зови ж не силою меча,
а лиш знанням усі народи
плечем ставати до плеча!...”
Так наші солунські два брати
дідів покликали давно.
О дні минулі, незабутні,
священная старовино!
І, вірша їхнім заповітам,
в віках Болгарія жила,
вершила у тяжких знаманнях
великі праведні діла...
Вітчизно славна, ти зазнала
немало горя і біди,
але обов‘язку святому
лишилась вірною завжди.
Був час, коли в борні з пітьмою
народи світу недарма
едналися при допомозі
твого славетного письма.
Часи невольніцькі бували:
ходив хоробрий син Балкан
з понуреною головою,
коли гнітив його султан...
Але живий наш дух народний,
о мудреці!... Не владний час!
Ваш голос чуємо здалека,
снагу черпаючи у вас.
О ви, щи ціле наше плем‘я
з мертвотних вивели льохів,
народний геній воскресили,
що спав у темряві віків.
Апостоли святої правди,
несли ви миру заповіт;
мов ясні зорі засіяли
на цілий наш слов‘янський світ!
Живіть, Методію й Кириле,
не меч, - перо у вас в руці;
батьки болгарськои науки
і мови рідної творці!
Хай ваші імена великі
в людських одсвічують серцях,
і хай могутне ваше слово
живе в слов‘янстві у віках!
© Стоян Михайловьский
© Переклав з болгарської Дмитро Білоус
=============================
© Електронно списание LiterNet, 31.10.2005, № 10 (71)
Други публикации:
За буквите. Кирило-Методиевски вестник. О писменех, г. ХІІ, бр. 16, май
1990.